Преімплантаційна генетична діагностика (ПГД, PGD)
Преімплантаційна генетична діагностика (ПГД) – сукупність методів, що дозволяють виявити генетичні аномалії (анеуплоїдії) в ембріонах до моменту їхнього перенесення в матку. Ця процедура не є обов’язковою для більшості протоколів ЕКЗ, втім, якщо подружня пара має в анамнезі видимі генетичні перебудови – транслокації, інверсії й тд, а також ненастання вагітності після проведення більш протоколів ЕКЗ (>3) зі зміною протоколу й препаратів, тоді лікарі можуть рекомендувати застосування ПГД.

Генетичні перебудови можуть виникати спонтанно в ембріонах та гаметах й це корелює із зниженням фертильності. Відтак, показами до застосування ПГД є:

  • Низька якість гамет, викликана фізіологічними або генетичними чинниками;
  • Вік пацієнтів (>39 років);
  • Народження дітей із генетичними вадами в минулому;
  • Передчасне переривання вагітності із доведеним генетичним впливом;
  • Численні безрезультативні спроби ЕКЗ (>3);
  • Наявність генетичних хвороб у одного із членів родини (муковісцидоз, фенілкетонурія, гемофілія, хвороба Дауна й тд);
  • Наявність стать-щеплених хвороб.


ПГД дозволяє з’ясувати вплив генетичних чинників на невдалі спроби ЕКЗ й використати для переносу ембріони, перевірені на наявність генетичних перебудов. Втім, цей метод не є абсолютним способом обмежити вплив генетичних перебудов на розвиток ембріону й дозволяє виявити частину змін.

Також більшість способів проведення ПГД є інвазивними й потребують забору генетичного матеріалу ембріону шляхом біопсії бластомеру (на 3 добу інкубування) або частини трофектодерми (на 5-6 добу).

Залежно від методу роботи з ДНК, ПГД поділяють на кілька основних напрямків:

  • FISH – флюорисцентна гібридизація «in situ». Дозволяє виявляти хромосомні аберації, анеуплоїдії шляхом зв’язування із ДНК спеціалізованих міток – флюорисцентних зондів. Метод обмежується наявністю зондів до певної кількості хромосом, що дає лиш часткове уявлення про стан геному ембріона;
  • PCR – полімеразна ланцюгова реакція. Дозволяє виявити генетичні перебудови в окремих генах а також прояв рецесивних та домінантних алелей гену;
  • CGH – порівняльна геномна гібридизація. Дозволяє виявити хромосомні перебудови й аберації в усіх 23 парах хромосом;
  • SNPA – аналіз поліморфізму єдиного нуклеотиду. Дозволяє виявити інверсії й транслокації генів та їхніх кластерів на рівні усіх 23 пар хромосом;
  • NGS – секвенування нового покоління. Дозволяє виявити генетичні перебудови в усіх 23 парах хромосом. У новітніх модифікаціях (NIPGS) є неінвазивним методом.


В Україні основними методами проведення ПГД є FISH і NGS. Чутливість методу NGS є вищою у порівнянні із FISH.

Для проведення NGS використовуються ембріони, що досягли стадії бластоцисти (5-6 доба). Для отримання матеріалу дослідження ембріони біоптують – від них відщеплюють 5-8 клітин, після чого заморожують, а біоптат досліджують у генетичній лабораторії. Упродовж 1-2 тижнів лікар отримує заключення по кожному дослідженому ембріону. Всі еуплоїдні, тобто, генетично повноцінні ембріони використовуються для переносів.