Аденома простати - доброякісне розростання тканин передміхурової залози. Фахівці пов'язують розвиток аденоми простати з віковими змінами, оскільки найчастіше дана патологія виявляється у чоловіків, старше 40 років. За статистикою, середній вік для доброякісної гіперплазії передміхурової залози - 55-65 років. Найпоширенішим ускладненням даної патології виступає порушення сечовипускання.
Точна етіологія аденоми простати невідома, проте існують теорії, які передбачають вплив стану рецепторів і гормонального фону на механізм розвитку патології.
Доброякісне розростання простати не може перейти в злоякісну форму, оскільки аденома і рак формуються з різних ділянок залози. Проте, не виключено паралельний перебіг двох патологій, оскільки вони обидві розвиваються у чоловіків після сорока років.
Розростання залозистих тканин супроводжується порушенням сечовипускання, впливає на загальне самопочуття і якість життя чоловіка, а також може ускладнитися обструкцією (непрохідністю) сечовивідних шляхів.
Для виключення патологій зі схожими клінічними проявами (аденокарцинома простати, злоякісні пухлини сечового міхура, нейрогенний сечовий міхур, стриктура уретри), лікар може рекомендувати додаткові діагностичні процедури:
Залежно від стадії і характеру перебігу патології лікар розробляє індивідуальну тактику лікування, яка може включати консервативні, хірургічні або комбіновані методи.
Точна етіологія аденоми простати невідома, проте існують теорії, які передбачають вплив стану рецепторів і гормонального фону на механізм розвитку патології.
Доброякісне розростання простати не може перейти в злоякісну форму, оскільки аденома і рак формуються з різних ділянок залози. Проте, не виключено паралельний перебіг двох патологій, оскільки вони обидві розвиваються у чоловіків після сорока років.
Розростання залозистих тканин супроводжується порушенням сечовипускання, впливає на загальне самопочуття і якість життя чоловіка, а також може ускладнитися обструкцією (непрохідністю) сечовивідних шляхів.
Класичні симптоми аденоми простати:
- відчуття неповного звільнення сечового міхура;
- часті малопродуктивні позиви до сечовипускання;
- мимовільне сечовиділення;
- тонкий струмінь сечі.
Для виключення патологій зі схожими клінічними проявами (аденокарцинома простати, злоякісні пухлини сечового міхура, нейрогенний сечовий міхур, стриктура уретри), лікар може рекомендувати додаткові діагностичні процедури:
- трансректальное ультразвукове сканування;
- дослідження швидкості виділеної сечі (урофлоуметрія);
- аналіз крові на простатоспецифічний антиген (ПСА);
- клінічний аналіз сечі, дослідження сечового міхура на наявність залишкової сечі.
Залежно від стадії і характеру перебігу патології лікар розробляє індивідуальну тактику лікування, яка може включати консервативні, хірургічні або комбіновані методи.

